ІСТОРІЯ СІЛ Федірківської сільської ради

Федірківська сільська рада Волочиського району Хмельницької області утворилася в 1926 році, займає площу 4313 га і розташована за 10 км на південь від районного центру м. Волочиська, на шляху Волочиськ –Соломна - Сатанів. До складу сільської ради входять села Федірки (розташоване за 10 км на південь від м. Волочиськ, по обидва береги лівої притоки Збруча - р. Бованець), Мирівка (розташоване за 1 км на захід від с. Федірки, на правому березі р. Бованець та її правій притоці –р. Гнилиця, увійшло до складу сільської ради в 1953 році), Ріпна (розташоване за 7 км на південь від с. Федірки, увійшло до складу сільської ради в 1970 році), Сербинів (розташоване за 1,5 км на північ від с. Ріпна, увійшло до складу сільської ради в 1970році). Станом на 1.1.2014 року на території ради налічується 460 постійних дворів (150 таких, в яких проживають періодично) та 1303 чоловіки наявного населення.

 

  На жаль, точних даних про заснування сіл немає, однак достеменно відомо, що села засновані давно, відносяться до стародавніх поселень:

• перша згадка про село Федірки датована 1629 роком, на той час село вже налічувало 16 дворів та незначну кількість населення,
• перша згадка про село Мирівка датована 1549 роком, на той час село вже налічувало 12 дворів та незначну кількість населення,
• село Ріпна засноване на початку 17століття (перша церква в с. Ріпна була збудована 1635 року і на той час село вже налічувало 20 дворів (сучасна вулиця Першотравнева) та незначну кількість населення;

 до наших днів дійшли також розповіді про те, що до заснування села Ріпна існувало поселення за 1-1,5км на південний схід від сучасної Ріпної в урочищі “під Яном” і коли там сталася страшна епідемія, люди втекли з цього поселення і заснували нове, яке зараз і є Ріпною, підтвердженням цього факту є легенда сусіднього села Тарноруда щодо будівництва там у середині 15 століття храму, у якій йдеться про якогось Андрія, що приїхав з Ріпної),

• село Сербинів було засноване на початку 17 століття, дещо раніше за сусіднє село Ріпна.

 

 Назва села Федірки походить від імені першого жителя села, якого звали Федір.

 До 1963 року село Мирівка мало назву Немиренці, жителі села вважають, що  назва пішла від того, що перші поселенці були горді, волелюбні і нікому не корилися, сучасна назва села Мирівка (з 1963 року) походить від назви колгоспу “Мир”.

 Назва села Ріпна походить від прізвища першого поселенця села – Ріпняківський ( за деякими іншими даними, назва села Ріпна походить від прізвища одного з камянець-подільських єпископів Рупняський, який проїжджав через село до сусідньої Тарноруди) .

 Походження назви села Сербинів достеменно невідоме, однак місцеві жителі вважають, що один з перших поселенців був серб за національністю .  

 

 До наших днів не дійшли точні відомості про те, як жили та господарювали люди в селах на самому початку їх існування. Відомо лише, що в другій половині 18століття в господарському житті селян відбувались складні процеси, головним змістом яких був розвиток в селах феодалізму. Відомо також, що в цей час в південно-східній частині села Ріпна було створено панське господарство (фільварок), яке стало головним виробником сільськогосподарських продуктів. Селяни займались вирощування польових культур, городництвом, садівництвом, вирощували худобу. Після відміни кріпосного права в 1861 році, багачі стали продавати свої землі батракам на виплат, в результаті чого в селах почали з”являтися деякі заможні родини (в с. Федірки найбагатшим був Лопушанський Микифор, який мав 75га землі, багачами були Сидорчук Кіндрат, Сидорчук Улян).

 

  Сучасні землі навколо села Мирівка належали поміщикові Олейнику, який проживав в сусідньому селі Копачівка.

  Відомо, що в південній частині села Сербинів (територія сучасного лісу) знаходився маєток графа, який не зберігся до наших днів.

 До середини 19 століття майже всі сучасні землі навколо сіл Федірки, Ріпна, Сербинів належали поміщикові, який проживав в сусідньому селі Соломна, останнім спадкоємцем цих земель  був поміщик Богдан Залецький. В 1892 році пан Залецький продає ці землі своєму управителю на прізвище Шульц.

За часів Шульца (на початку 20 століття) було побудовано маєток Шульца в

с. Федірки( в ньому проживали його управителі, в 1921- 1991 роках в ньому знаходилась школа), церкву в с. Федірки , корчму та окремі торгові лавочки в с. Федірки(відомо, що в них торгували сіллю, керосином, милом, тканинами євреї Лейзер та Сіма, які привозили товари від великих купців з міст), панський маєток в с. Ріпна (в 1905-1908 роках), який зберігся до наших днів ( після 1917року в ньому знаходились школа, дитячий будинок, школа механізаторів, психо - неврологічний будинок – інтернат, дільнична лікарня), в 1893 молодим священиком Аполлінарієм Разумовським була збудована церква в с. Ріпна, яка збереглася до наших днів і нині діє (в 1995 році була відреставрована і передана церковній громаді), в  с. Федірки в 1915 році відкрито школу (школа мала 4 класи, розміщувалась в простій хаті, називалась “церковно – приходською”, першим учителем в ній був Климковецький Панас Калинович). Шульц панував у своєму маєтку до жовтневої революції, а під час революції ( коли в сусідньому селі Тарноруда було вбито трьох його синів) утік до Польші. 

 

 Буремні 1917- 1918 роки були складними та неспокійними як для всього українського народу в цілому, так і для селян наших сіл зокрема, адже народ опинився у складній ситуації, яка була викликана існуванням двох влад: Української Центральної Ради та Ради більшовиків. Селяни не знали, кому вірити, з ким іти, хто не на словах, а на ділі забезпечить краще життя для них.

Події революції та громадянської війни торкнулись і наших сіл. Активістами тих подій були федірківчани Дударчук Михтод та Куцань Кузьма, а коли стало відомо про наближення до села червоних козаків, то жителі с. Федірки Султан Микола та Рольський Антон приєдналися до них (Антона зачислили червоним козаком, а Миколу коноводом до комдива Віталія Примакова) і брали участь в боях проти Центральної ради, кайзерівських військ, з”єднань  Петлюри та Денікіна.

В с. Ріпна донині збереглася могила солдата часів громадянської війни на прізвище Церковний, що був родом з Оренбурзької області (пораненого солдата везли підводою з місця бою на березі Збруча до шпиталю  і по дорозі він помер та був похований на краю сільського цвинтаря).

Відомо також, що в прикордонній зоні біля Збруча в ті неспокійні часи діяло багато банд, які робили набіги на селян, грабували їх та пилили будівлі.

    

     В таких умовах селяни, які в результаті передачі  їм більшовиками землі стали дещо заможнішими ніж раніше, стали збиратися на мітинги і вирішувати, як їм бути далі, як захистити себе. Відомо, що в селі Ріпна на одному з таких мітингів в 1924 році йшлося про те, що робітники в містах згуртовані краще за розрізнених незаможних селян, тому ведуть боротьбу за своє майбутнє, а ми ,селяни, повинні їх всіляко підтримувати, селяни на цьому мітингу прийняли присягу, зміст якої дійшов до наших днів: “Ми, члени комітету незаможних селян, члени сільської ради, клянемося честю своєю незаможницькою, своєю совістю та трудовою гідністю бути вірними владі та революції”. 

В результаті цього в наших селах в 1924 році стали створюватись комнезами (комітети незаможних селян), відомо, що першим головою комнезаму в с. Федірки був Дударчук Михтод.

Протягом 1925 та 1926 років селяни стали об’єднуватись по 8-10 господарств в СОЗ (спільний обробіток землі) для того, щоб працювати разом , відомо, що до першого СОЗ в с. Федірки увійшло 8 господарств, в яких була державна молотарка і жатка.

       В 1926 році в с. Федірки, а пізніше в селах Мирівка, Ріпна та Сербинів утворились сільські ради, першим головою сільської ради в с. Федірки був Рольський Іван Станіславович ,в 1937-1941 головою сільської ради був Лозовецький Трифон, секретарем – Святун Терентій. Першим головою сільської ради в с. Мирівка був Чагайна Степан, який працював аж до 1937 року, потім був репресований.

Можна вважати, що з 1926року  в наших селах починається історія місцевого самоврядування, яке відігравало завжди велику роль в соціально-економічному розвитку сіл, органи якого разом з усім суспільством переживали  ті ж самі історичні події, що і все суспільство.

 

    Починаючи з 1929 року по всій країні прокочується хвиля колективізації, яка зруйнувала традиційні методи господарювання на селі. В селах Федірки, Мирівка, Ріпна та Сербинів простих селян стали під тиском заганяти в колгоспи, відбирати землю, худобу та майно. Люди були доведені вказівками, залякуваннями та заборонами до відчаю, тих, хто відмовлявся від вступу в колгосп оголошували ворогами народу та висилали в Сибір з ліквідацією всього майна.

Відомо, що в 1929 році в с. Федірки прислали  з району агронома (прізвище невідоме) та уповноваженого Смика Михайла для проведення колективізації. Відбулися збори селян, на яких агроном розповідав про переваги колективного ведення господарства та закликав селян об”єднатися, на зборах виступили голова комнезаму Дударчук М., голова сільської ради Рольський І. та активісти Куцань Андрій і Сидорчук Микифор. Після довгих суперечок, викриків та погроз на зразок “хто проти колгоспів, той проти радянської влади” був створений колгосп-артіль “Нове життя”( надалі назву змінили на “Першої п’ятирічки”) до якого вступили лише 32 господарі, головою був обраний Сидорчук Микифор Ульянович. Перший колгосп мав 20га землі і розташувався на подвір’ї куркуля Лопушанського Аксентія Тодоровича. Надалі господарство очолювали Похила Федот Сергійович, 1936-1937рр - Скоробогатий, 1937-1941 - Легай.

В с. Мирівка утворений колгосп носив назву “імені Блюхера”, пізніше “імені Сталіна”

В с. Сербинів колгосп назвали імені Шевченка.

Як наслідок таких дій влади, в 1930 році по селах прокотилася хвиля протестів, повстань, селяни забирали з колгоспу назад додому свою худобу, відомий навіть випадок підпалу будинку, що належав місцевій владі в с. Ріпна. Однак, в 1931 році, за наказом Сталіна, по всій країні для здійснення масової колективізації були розіслані партійні працівники, так звані “двадцятип”ятитисячники”, в с. Федірки приїхав один із таких партійних посланців Євтушок Антон Семенович.

До кінця 1931 року колективізація в наших селах була повністю завершена. Незгідних вступити у колгосп було вислано, відомо, що таких репресованих в наших селах було 30 сімей.

 

     В результаті такого господарювання та ще й вилучення в селян майже всього урожаю, села в 1932-1933 роках, як і всю Україну, охопив голод. Старожили розповідали, що доводилося їсти полову, листя, гнилу картоплю, мілясу, голод доводив людей до того, що під час дозрівання хліба, люди масово виходили в колгоспні поля і зрізали колоски жита та пшениці, лущили стручки гороху, рятуючись від голодної смерті.  Однак, близькість кордону та той факт, що працюючих в колгоспі сяк-так харчували, вберіг жителів сіл від масової смерті з голоду.  

 

 

  Однією з найстрашніших сторінок в історії наших сіл стала Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років.

Ця війна забрала життя та покалічила долі багатьох односельчан. Так на полях війни загинули 226 чоловік, більше 100 чоловік пройшли дорогами війни і померли в післявоєнні роки, 57 юнаків та дівчат були насильно вивезені на примусові роботи до Німеччини, а ті, що залишились на окупованій території, зазнали нелюдських поневірянь та знущань і 89 жителів стали цивільними жертвами фашизму.

 Села Федірки, Мирівка, Ріпна та Сербинів були окуповані наприкінці 1941 року. Німецькі фашисти  грабували населення, забирали худобу, зерно, майно, їм в цьому допомагали місцеві жителі, які були старостами в період окупації (Секретар Петро, Климковецький Яків, Мудь Леонтій ). 19 жителів села Федірки були розстріляні в сусідньому селі Соломна.

Цікавим є той факт, що під час окупації в с. Мирівка була роздана земля селянам під забудову і після війни там почали з”являтись нові хати(в народі і досі цю вулицю називають “гітлерівські садиби”).

  Однак, селяни не тільки не корились загарбниками, а й вели з ними боротьбу. Так, відомий випадок, коли в селі Федірки переховували двоє полонених – втікачів Молчанова Павла Павловича та Хлєбова Івана Івановича,  жінки села Федірки переховували своїх чоловіків, яких не встигли забрати на фронт, в одній із хат, замурувавши їх в потаємній кімнаті.

  В селі Ріпна діяла одна із підпільних груп нашого регіону, яка була створена  в 1942 році жителем сусіднього села Соломна Корецьким Г.С., колишнім секретарем Сатанівського райкому ЛКСМ (підпільна кличка “Колумб”). Група мала зв’язок з окружним Проскурівським підпіллям, звідки в село надходили необхідні матеріали та інформація. Безпосереднім керівником групи в селі Ріпна був старший лейтенант Сурмій Федір Олексійович , а до групи входили Ніколюк Т.Г., Ніколюк Ф.А., Кравець Г. та інші. Група збирала зброю, псувала лінії зв’язку , саботувала розпорядження фашистської влади, писала від руки листівки про справжню обстановку на фронті із закликами не коритись фашистам і сама розповсюджувала їх. Група налагодила зв’язок з підпільною групою села Сарнів (керівник Лавренюк Ф.П.) і стала працювати спільно з нею, виробивши при цьому певні норми конспірації та гнучкої тактики обманних дій щодо фашистської влади. Відомо, що лише в березні 1942 року група отримала з Проскурова та розповсюдила в селах понад 100 листівок із закликами до невиконання розпоряджень фашистської влади. Однак, в квітні 1942 року фашисти натрапили на слід підпільників, почалися арешти, деякі члени групи потрапили до рук фашистів (в Проскурівському гестапо загинув Ніколюк Т.Г.), Сурмій Ф.О. залучив до групи ще більше людей та налагодив зв’язок з подібним формуванням сусіднього села Тарноруда (керівник Самойлов П.Н.).

   Діяла така ж група і в с. Сербинів, керував якою Ярема Григорій. Відомий випадок, коли в сім”ї Кушнірів син був членом цієї групи, а батько старостою, коли група була викрита і сина розстрілювали, батько сказав такі слова “собаці – собача смерть”.

   Наявність такої групи, а також передчуття близького кінця свого панування, зробила фашистів ще жорстокішими у відношенні до селян. Так, фашисти вбивали всіх чоловіків, які змушені були переховуватись та перевдягатись в жіночу одежу, розстріляли в селі, на вулиці, вдома, в полі 36 жителів села Ріпна, 19 жителів села Федірки, а в березні 1944 року загнали в стодолу в селі Ріпна і спалили заживо 18 людей. Село Ріпна, яке до війни налічувало 285 дворів та мало протяжність понад 2 км, було майже повністю спалене фашистами при відступі із села (за свідченнями очевидців тих подій у селі залишились не спаленими лише декілька хат).

   В результаті запеклих боїв 21 – 23 березня 1944 року, в яких загинуло 70 воїнів – визволителів, села Федірки, Мирівка, Ріпна та Сербинів було визволено від фашистських загарбників. Через село Федірки проходила лінія фронту.

  Після визволення в селах залишились лише одні жінки та діти, на плечі яких ліг важкий тягар відбудови свого сільського господарства, житла, чоловіки пішли на фронт добивати ворога. За свідченнями старожилів, майже всі чоловіки, яких було мобілізовано в 1944 році потрапили в бої під м. Тернопіль і загинули за його визволення.

  В 1944 році був відновлений колгосп, головою був знову обраний Похила Федот.

  В розбудову сіл включились і органи місцевого самоврядування, в селах Федірки, Мирівка, Ріпна та Сербинів відновились сільські ради.

  Пам”ять про події Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років увічнюють пам’ятник односельчанам, які загинули в роки війни в с. Федірки, братська могила воїнів, які загинули за визволення сіл Федірки та Мирівка в с. Федірки, пам’ятник односельчанам, які загинули в роки війни в

с. Мирівка, пам’ятник односельчанам, які загинули в роки війни в с. Ріпна.

  

Найкращим пам’ятником тим, хто віддав життя за Перемогу в цій страшній війні, стала відбудова наших сіл. 

   Вони піднімались з руїн з великими труднощами -  не вистачало матеріалів, робочих рук, не було ні техніки, ні коней, орали коровами, снопи носили на плечах, молотили ціпами.

На самому початку відбудови, через неврожай 1946 року, в 1947 році знову в селах стався  голод, люди не мали їжі, були змушені мандрувати в Західну Україну, за річку Збруч і далі для того, щоб обміняти сяке-таке домашнє майно на харчі. Однак, люди вистояли, відбудувавши господарство, відродивши села, свої оселі. В селі Федірки відновлено в 1948 році роботу клубу, в 1949 році при ньому відкрито бібліотеку(з  дня її відкриття і аж до 1987 року завідувачем бібліотеки пропрацювала Мельник Надія Петрівна).

   

      Інтенсивна відбудова сіл розпочалася 50-х роках 20 століття.

Селяни будували житло, господарські будівлі, на місці колишніх хат під соломою виростали нові добротні споруди в зелені садів. В 1951 році селяни села Федірки (колгосп “Першої п”ятирічки, голова Розломитель) та с. Немиренці (колгосп імені Сталіна, голова Крет Василь Григорович) об’єднались в один колгосп, який пізніше став називатись “Мир”, село Немиренці увійшло до складу Федірківської сільської ради. В той час головами колгоспу в с. Федірки були Розломитель (1947-1953рр) та Коберник (1953), в с. Ріпна Концевич (до 1953року).    

  З 1958 року, з приходом на роботу завідувачем клубу Гуцала Петра Григоровича, в с. Федірки оживає культурне життя, створюються драматичний гурток та хор, які надовго, аж до 1989 року стають передовими культармійцями не тільки Волочиського району, а й держави,  про що свідчать багато нагород та почесних грамот. В цих роках головою сільської ради в с. Федірки працював   Сковрон Андрій Пилипович до 1962року, секретарем Секретар Володимир Антонович , в с. Мирівка – головою Божик Іван Степанович, секретарем Перніцький Йосип Іванович, в с. Ріпна – головою Федчишин Терентій Якович, секретарем  Зарічний Арсеній Маркович.

      В 60-х роках колгоспами спільно з органами місцевого самоврядування побудовано клуби, школи, сільські магазини, дуже багато господарських приміщень колгоспу (ферми, кормоцехи, гаражі, майстерні, склади, адміністративні будівлі), протягом 1964-1966 року проведено електрифікацію та радіофікацію сіл, завершено будівництво дороги з твердим покриттям від м. Волочиська до с. Федірки, в с. Ріпна в 1966році побудовано та відкрито школу (перший директор Дем"янов Феодосій Пантелійович), в 1967 році побудовано клуби в с. Федірки та с. Ріпна, в господарствах селян стали з”являтись радіоприймачі, телевізори, швейні машинки, мотоцикли, автомобілі. В цей час головами колгоспів в с. Федірки працювали Чекрій Семен Дорофійович (1954-1960) та Пелих Євген Гнатович (1960 –1988рр), в селі Ріпна – Білий Іван Казимирович (1953-1968роки) та Головко Анатолій Федорович(1968-1975 роки), головами сільських рад в той час плідно працювали в с. Федірки Шавалюк Василь Трохимович(1962-1986), секретарями – Гасак Антоніна Семенівна(1964-1975) та Мельник Людмила Василівна(1975-1995). В 1971 році до складу Федірківської сільської ради увійшли села Ріпна та Сербинів,  в 1975 році приєднується до федірківського колгоспу “Мир” і ріпнянський  колгосп імені Щорса. 

 

     В 70-х та 80-х роках продовжується покращення життя в українських селах. В колгоспах з”являється багато добротної техніки та механізмів, будуються нові господарські будівлі(зерносховище, овочесховище, ферми, олійня, пилорама, млин), села телефонізуються, будуються дороги з твердим покриттям між селами Федірки та Мирівка, Федірки та Ріпна, Ріпна та Сербинів, в самих селах дороги також посипаються щебенем, відкриваються поштові відділення та відділення Ощадбанку в с. Федірки та в с. Ріпна (які проіснували до 2003 року). З 1988 року місцевий колгосп очолює Кривак Віталій Нестерович, під керівництвом якого в селах Федірки та Мирівка будуються господарські будівлі, дороги з твердим покриттям, відомчі житлові будинки для працівників колгоспу, проводиться газифікація сіл, прокладаються водогони.

З 1986 року до 2008 року головою сільської ради працює Яцишен Анатолій Антонович, а секретарем з 1995 року - Похила Олександр Миколайович. З 2009 року Федірківським сільським головою обирається Кучер Леонід Феодосійович.

У 1989 році за рішенням селян  Ріпної їх господарство знову від’єднується від сусідів і стає називатися колгосп імені Щорса, а головою його обирається Волох Віталій Кирилович, під керівництвом якого в с. Ріпна будується багато господарських будівель, доріг з твердим покриттям, відомчі житлові будинки для працівників колгоспу. 

 

   В кінці 80 –х  років 20 століття в колишньому Радянському Союзі настала глибока криза, яка призвела до відомого серпневого перевороту в 1991 році. Після стількох важких випробувань і останніх років нормального життя селяни  наших сіл були дуже занепокоєні, тому з надією та радістю сприйняли звістку про проголошення Україною 24 серпня 1991 року Незалежності, а 1 грудня 1991 року схвалили Акт проголошення Незалежності України на всеукраїнському референдумі.

Відтоді наші селяни, в тому числі через органи місцевого самоврядування, вносять свій посильний вклад у створення нашої нової держави та покращення свого життя.

   

  На початку незалежності як в державі в цілому, так і в наших селах зокрема, проводяться реформи всіх сторін сільського життя, в першу чергу реформування господарювання на селі, повернення селянам у власність землі, яку в далеких 20 – роках 20 століття було в них відібрано.

 Так, у Федірках та Ріпні протягом 1992 та 1994 років було реорганізовано колгоспи в колективні сільськогосподарські підприємства ( при цьому ріпнянці перейменували його із “імені Щорса” в “Ріпнянське”), проведено розпаювання земель та протягом 1995-1996 років селянам видано сертифікати, що посвідчують їх право на земельні частки (паї). В цей період селяни Мирівки від’єднуються від федірківських сусідів і утворють власне підприємство “Мрія”, яке проіснувало до 2000року (надалі знову приєднались до Федірківського сільськогосподарського формування), головою цього підприємства був Камінський Олександр Євгенович, під керівництвом якого проводиться телефонізація с. Мирівка та газифікується сільський клуб.

 

 В 2000 році на базі колективних сільськогосподарських підприємств “Мир” (село Федірки та

с. Мирівка) та “Ріпнянське” (с. Ріпна та с. Сербинів) були утворені сільськогосподарські виробничі кооперативи “Мир” та “Ріпнянський”, як перехідна форма до дійсно приватної власності на землю, при цьому було також проведено розпаювання колективного майна і видано в 2001 році кожному селянину відповідний сертифікат, що посвідчує його право на частку колективного майна залежно від трудової участі. В 2002 році сільськогосподарський виробничий кооператив “Ріпнянський” с. Ріпна очолив Клак Олександр Леонідович. В 2011 році федірківський кооператив увійшов до складу ТОВ «Волочиськ-агро» агропромхолдингу «Астарта – Київ», а ріпнянський – до ПП «Аграрна компанія 2004» групи компаній «VITAGRO».

     В результаті реформування аграрного сектора економіки  держави, у наших селах  на початку 21 століття зростає кількість землі, яка знаходиться у приватній власності, поступово центр виробництва сільськогосподарської продукції переходить в особисті господарства селян, зростає кількість селян, які господарюють одноосібно ( в 2007 році - 2 фермери та 15 одноосібників), зростає кількість худоби в селянських господарствах, зростає кількість сільськогосподарської техніки у приватній власності селян ( трактори з навісним обладнанням, міні трактори, комбайн).

 При цьому поступово життя селян покращується, розбудовуються їх оселі, в оселях селян з”являються сучасні меблі, побутова техніка, комп’ютери,  збільшується кількість сучасних легкових автомобілів.

 Разом з тим, частина селян, особливо молодь, все ж перебирається до міст, де можна заробити більше грошей, навіть виїжджає на заробітки за кордон.

     

   Незважаючи на важку економічну кризу, що охопила Україну в перші роки незалежності в процесі реформування усіх галузей економіки країни, селяни Федірок, Мирівки, Ріпної та Сербинова працюють над виробництвом сільськогосподарської продукції в особистих господарствах та в сільськогосподарських виробничих кооперативах, покращують і соціальну сферу села.

      Так, у 1991 році завершено добудову школи у с. Федірки, протягом 1992-1993 років газифіковано села Федірки та Мирівка, в 1995 році – село Ріпна, протягом 1999-2000 років – село Сербинів (завершена газифікація в 2006 році), , селяни Ріпної в 1995 році реставрували та передали церковній громаді церкву, розширено телефонну мережу, проведено заміни ліній електропередач, в 1997 році в селі Ріпна відкрито дільничну лікарню, протягом 1997- 1999 років проводиться телефонізація

с. Мирівка та газифікацію школи с. Федірки і клубу с. Мирівка, в 2000 році газифіковано клуб с. Ріпна, школу с. Ріпна , протягом 1999- 2000 років розширено телефонну мережу в с. Ріпна, протягом 2005-2014 роках за рахунок коштів сільського бюджету, вищестоящих бюджетів та благодійних коштів проводяться ремонти доріг, ремонти та газифікація фельдшерсько – акушерських пунктів с. Федірки та с. Мирівка, підключення фельдшерсько-акушерського пункту с. Федірки до водопостачання, ремонт сільських клубів, відкриття дошкільних навчальних закладів у селах Федірки ( у 2009-2010 роках) та Ріпна ( у 2013-2014 роках), будуються лінії вуличного освітлення в селах Федірки ( у 2014 році), Мирівка ( у 2014 році),  та Ріпна ( у 2011 році).

  Наші села з більш як чотирьохсотлітньою історією впевнено крокують у третє тисячоліття і прості їх жителі робитимуть все, щоб історія їх сіл продовжувалась і надалі відкривала для нащадків нові свої сторінки.